Свічка – один з головніх оберегів українців
В житті українців, як повсякденному та і обрядовому, свічка набула не лише практичного а й глибокого обережного та символічного значення, сприймаючись як символ небесного вогню. Саме свіча як атрибут ритуалів тісно пов’язана з трьома найважливішими моментами в житті будь-якої людини: її народження, весілля та смерть. В народній магії свічка розглядається та застосовується як потужний оберіг, що має неабияке значення в обрядах. За часів християнства роль свічі ще більше зміцнилася.
До вогню у слов’ян своє, особливе ставлення. Це і дідух, якого палять у вогні, і багаття на Великдень, і Різдвяний вогонь, і яскраві вогнища на святкуваннях Івана Купала – все це свідчить про шанобливе ставлення до вогню, про надання йому важливого значення в багатьох життєвих подіях. Таке поважне ставлення також видно з ритуалів та обрядів – недоречно розмовляти з вогнем як з рівним, звертатись до нього зверхньо чи фамільярно. Вогонь – це частина великого Сонця на землі, чиї життєдайні сили опускаються на землю і або спалюють, або карають непокорних та не шануючих його владу.
У вірування багатьох народів відображається зв’язок між життям в тілі людини та життям вогню в оселі. Згасає вогонь в домівці – має скінчитися і життя людини. Саме тому, вогонь намагалися усіляко підтримати. Перед образами горить лампадка – то є відлунням того самого уявлення про вогонь у домі як відображення життя людського, що подібно вогню горить у тілі.
Вірування у зв’язок між вогнем та життя знайшло відображення і у ворожіннях зі свічею, або лучиною, як ще називали скіпку. Населення Галичини, наприклад, таким чином ворожило на смерть. Всі, хто приймав участь у ткому ритуалі, збиралися в одну хату, обрана дівчина запалювала лучини, роздавала всім учасникам, і всі заводили спецільну пісню, характерну для цього ритуалу. Вважалось, що в кого скіпка згасне раніше, той і помре перш за всіх. Нещасливця, скіпка якого згасла, обступали решта учасників і знову співали пісню, в якій йшлось про те, як важко буде без нього, і вмовляли його залишитись. Якщо таке траплялось з дівчиною, її підготовували до смерті і оплакували, поклавши на лаву. Але її можна було воскресити – я