З ІСТОРІЇ ВИНИКНЕННЯ ПЕТРИКІВСЬКОГО РОЗПИСУ
Петриківський розпис відомий далеко за межами нашої країни.
Петриківський орнамент має багатовікову традицію і тісно пов’язаний з мистецькою культурою Запорізької Січі. Виник він та дістав свою назву від села Петриківка на Дніпропетровщині. Своєю чергою, село Петриківка було засноване у 1772 році останнім кошовим отаманом Петром Калнишевським та назване на його честь.
Село Петриківка було центром Протовчанської округи. Тут знаходилася місцева влада і стояв невеликий гарнізон. Після ліквідації Запорізької Січі Петриківка стала “казенною, державною” слободою. Звичайно, саме те, що петриківчани не зазнавали постійного кріпацького гніту, і сприяло розвиткові народного мистецтва.
Петриківський розпис починався у вигляді стінопису та декору речей хатнього вжитку. З покоління в покоління передавалися традиції самобут�нього розпису, переважно рослинного орнаменту, який чимраз усе більш вдосконалювався. Поступово з петриківських селян виокремилася група професійних майстрів, які розписували не лише інтер’єри хат, а й скрині, народні музичні інструменти, а потім почали робити й паперові взірці роз�пису. Ці вироби продавали на місцевому ринку, а також вивозили в інші області.
Із літературних джерел відомо, що с. Петриківка у XIX ст. вже було центром поширення стінопису в Україні. До нашого часу збереглися копії з настінного петриківського малювання.
Вічно живий дух непокори, горде усвідомлення своєї незалежності, власна гідність – головні риси характеру петриківців – формують особливий тип людини-творця, здатної не лише цінувати красу рідної землі, а й виражати її в особливій ліричності пісенних мелодій, у підкресленій вишуканості візерунків вишивок, у витонченій багатобарвності декоративного розпису.
Петриківський орнамент насамперед рослинний, переважно квітковий. Він ґрунтується на уважному вивченні натуральних форм місцевої флори і створенні на цій основі стилізованих квітів, дивовижних птахів, тварин.