Skip to content

Недільна школа

Духовно – культурний центр "Українське подвір'я"

Головна
Напрямки центру
Недільна школа
Публікації
- архів
Фотогалерея
Анкета
Акциї

Недільна школа

Головна
Напрямки центру
Духовний центр
- Розклад занять
- Вчителі
Публікації
- Архів
- Фейсбук Архів
Фотогалерея
Анкета
Акції

Художня студія

Вчитель

Добродняк Наталія Олександрівна

Напрямок:

Художня студія
Цільова аудиторія

Діти

Hits: 12

19 січня - Водохреща або Йордан

Ще не встигли прийти свята як скоро вони відійдуть. Як співається в коляді: «А той третій празник – Святе Водохреща». Хрещення Господнє — третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреща. Православні та греко-католицькі християни відзначають його 19 січня, тому воно збігається зі святом Богоявлення. Однак, ці свята слід розрізняти.

Із Хрещенням Господнім пов'язують хрещення в Йордані Христа. Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордані. Коли вийшов на берег - з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята — Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба.

Свято Богоявлення у перші віки християнства вважалося збірним, бо стосувався кількох подій із життя Ісуса Христа, які свідчили про Його божественність, а саме: його Різдва, поклону мудреців, Хрещення, чуда в Кані Галилейській і чудесного помноження хліба. Тому й сьогоднішню назву свята «Богоявлення», як стверджує у книзі «Пізнай свій обряд» о. Юліан Катрій, треба розуміти у множині, бо вона означає празник святих Богоявлінь.

Обряд Водохреща та свячена йорданська вода
Опівночі перед Водохрещам вода в ріках, як вірили селяни, хвилюється. Були колись такі відважні любителі таємного, що ходили вночі на річку спостерігати це явище, але... ріки в цей час, звичайно, покриті льодом, і що там під кригою робиться — невідомо. Та все ж набрана з річки опівночі перед Водохрещам вода — цілюща; вона зберігалась у «знаючих» селян за образами на випадок поранення або тяжкої хвороби.

Ще за тиждень перед Водохрещам колись парубоча громада, а пізніше окремі господарі — «спеціалісти» прорубували на річці ополонку, випилювали з льоду великий хрест, ставили його над ополонкою і обливали буряковим квасом, щоб був червоний. Біля хреста будували — теж з льоду — престол. Все це оздоблювали аркою з ялинових або соснових гілок — «царські врата».

Вранці у церкві відбувається Богослужіння. По Богослужінні весь народ іде процесією на річку до хреста. Попереду несуть дерев'яний церковний хрест і хоругви, хор співає «Голос Господній...», за хором іде священик, приклавши золотий хрест до чола, а за священиком — народ. До річки на Водохреща йдуть усі: старі, молоді і діти. Кожен несе з собою пляшку або глечик на воду. Хлопці ще несуть з собою голубів, а мисливці — рушниці, заладовані клейтухом. На колишній Гетьманщині, де ще козацька традиція не згасла зовсім, парубки та молоді чоловіки їхали до річки на конях, заломивши по-козацьки сиві шапки.

На річці, біля хреста весь похід зупиняється і стає на льоду великим барвистим колом, що здалека яскраво вимальовується на тлі білого снігового покривала.

Після недовгої відправи священик занурює в ополонку хрест, а в цей час хор голосно співає: «Во Йордані крещающуся Тобі, Господи...» У свою чергу мисливці стріляють із рушниць, а хлопці випускають з рук голубів, які хмарою літають над «Йорданню».

Коли вже воду освячено, люди підходять до ополонки і набирають у свій посуд води. Всі, хто приїхав на «Йордан» кіньми — чи то верхи, чи то саньми — набирають відрами з ополонки воду і напувають своїх коней — «щоб хвороби не боялися та міцніші були».

Від найдавніших часів християнська Церква вважає освячену йорданську воду за велику святість. Її бережуть цілий рік, ласкаво називаючи "водичкою-йорданичкою". Ця вода має силу очищувати і зцілювати душу й тіло людини. Йорданською водою також скроплюють оселю, щоб оминало всяке нещастя і гарно велося в домі. Деякі священики навіть переконані, що не існує ліків кращих за святу воду. І що цікаво незрозумілим залишається той факт, як свячена йорданська вода не псується, не смердить, і може довго зберігатися. Кажуть, що, може, срібло помагає, яке є на багатьох хрестах у священиків.

До речі, усі більш-менш значні церковні свята супроводжуються освяченням води. Уперше людина занурюється у святу воду під час хрещення, зазвичай невдовзі після народження. Таким чином людина «оновлюється» для майбутнього достойного життя. Свячена вода неодмінно має бути присутньою під час освячення храмів, житлових і господарських будівель, а також усіх предметів, які використовуються під час богослужіння.

Йорданські традиції
Після водосвяття всі люди повертаються до своїх хат...

Поки мати або старша дочка подасть на стіл обідати, батько бере з-за образу Божої Матері пучок сухих васильків, мочить їх у свяченій воді і кропить все в хаті та в господарстві; потім бере ще крейду і пише хрести на образах, сволоці, дверях і миснику. Управившися з цим, батько сідає за стіл, а за ним і вся родина. Перед їжею п'ють свячену воду, оскільки вважається, що свячена на Водохреще вода має вживатися натще, адже саме за цієї умови вона має найбільшу силу.

По обіді дівчата бігають до річки вмиватися в «йорданській воді» — «щоб були рожеві лиця». На Гуцульщині хлопці водять своїх дівчат до ополонки — «щоб сі умила та красна була».

В місцевостях понад Дніпром було колись чимало вірувань та прикмет, пов'язаних з «Йорданню». Так, коли процесія йшла на річку, то «знаючі» люди придивлялися: якщо перед хоругвами пролетять горобці — нещасливий рік для дітей, граки — для молодих людей, а як про¬летять гуси, то старі люди цього року будуть дуже хворіти, а то й — боронь, Боже — вмиратимуть.

Якщо на Водохреща дерева вкриті інеєм, то на весні у відповідний день тижня — в п'ятницю, четвер і т. д. — треба сіяти ярову пшеницю: «вродить, як гай!»

Якщо на Водохреща день ясний, сонячний, то хліби в даному році будуть чисті, а якщо понурий, небо вкрите хмарами — у хлібі буде багато «сажки» (зони).

Попіл після Різдвяних Свят не можна зберігати — ні в хаті, ні в дворі, бо «буде пожежа»; ввечері ж на Водохреща його треба винести на річку і висипати на лід.
В той момент, як священик занурює хрест у воду, всі чорти та всяка нечиста сила вистрибує з річки і залишається на землі до того часу, аж поки якась із жінок не прийде на річку прати білизну. Коли брудна білизна опуститься у воду, то разом з нею впірнають у воду і всі чорти, що мерзли на землі. А тому побожні бабусі колись не дозволяли своїм невісткам прати білизну на протязі цілого тижня після Водохреща — «щоб більше вигибло нечистої сили від водосвятських морозів».
«Моя теща, — згадує Свирид Галушка, — цілий місяць, було, і сама на річку не йшла, і інших не пускала — така була завзята проти чортів! ... Жінка не раз жартома сперечалася з нею: «Та що вони вам, мамо, зробили ті чорти — що ви на них так напосілися?» Де там!... і слухати не хотіла».

Дівчата, набравши з освяченої ополонки води, наливали у велику миску, на дно клали пучок калини або намисто і вмивалися — «щоб лиця красні були».

На Слобожанщині є повір'я, що в день Водохреща буває така хвилина, коли вода перетворюється на вино. Розповідають: один купець їхав з ярмарку і заїхав на річку коні напувати; але замість води він знайшов вино. Тоді купець напився, набрав з собою в посудину і поїхав. Не від'їхав він і однієї верстви, як захотілося йому знову напитися вина; але не довелось, бо в посудині була вже вода: вино знову перетворилось на воду.

Якщо перед обідом на Водохреща господиня місить тісто на пироги, то, витягнувши руку з тіста, не обтирає її, а йде в сад і обв'язує яблуневе дерево соломою, примовляючи: «Щоби сь на той рік родили яблука такі добрі і м'які, як тісто». Цікаво, що в західній Англії в дні Різдва Христового господині йдуть у сад і вклоняються яблуням, щоб ці дерева в наступному році щедро родили.
На колишній Гетьманщині парубоцтво мало такий звичай: по обіді на Водохреща сходилися на льоду хлопці з двох сусідніх сіл або двох «кутків» того самого села і билися навкулачки — хто кого переможе! Переможці забирали собі «орден» — хрест, вирубаний на льоду.

На Полтавщині був колись звичай на Водохреща вчити коней і молодих волів. Молодими кіньми їздили доти, доки вони не вкривалися потом, а спітнілих кропили «йорданською» водою — «щоб здорові і слухняні були».

Якщо ввечері зустрінеться в лісі вовк, то треба казати: «Де ти, вовче, був тоді, як Ісуса Христа на Йордані христили?» Вовк злякається, втече і більше на очі не з'явиться.

Як бачимо, в народних віруваннях часто зустрічається згадка про вовка. Цей хижак має тотемнічне значення (тотем — тваринний або рослинний символ) не тільки в українського, а й в багатьох інших народів, в першу чергу народів Східної Європи, де вовки звичайно водяться. Колись вовки завдавали не абиякої шкоди нашим селянам, нищачи свійських тварин. Поліщуки ділять вовків на дві породи: великих — «конюхів» з сірим хутром і малих — «свинятників» з хутром темнобурим. Зоологи не визна-ють такого поділу і вважають, що це залежить від віку звіра: старші — більші і сиві, а молодші — менші й темніші. Років з пів сотні тому вовки в Україні майже зникли, шкоди від них великої не було, а під час останньої війни, взимку 1942-го року, їх з'явилося знову багато, і вони як і колись, завдавали значної шкоди.

У цей день колядники приходять до кожної оселі з віншуваннями та щедрівками. У Буковині довго зберігався звичай серед парубків — співати величальних пісень у хаті господаря:

Гей, ти, пане господарю,
В тебе в дворі, як у раю:
В тебе верби груші родять,
В тебе дочки в злоті ходять,
В тебе сини в царя служать,
Царевочку собі дружать,
В царя дочку заручили
Та й додому пригостили.
Гей, ти, пане господарю,
В тебе в дворі, як у раю:
В тебе воли половії,
В тебе плуги золотії,
В тебе двори все кедрові,
В тебе столи калинові,
На них скати все ллянії,
На них блюда циновії.
Гей, ти, пане господарю,
В тебе в полі, як у раю:
В тебе лани, як загаї,
В тебе хліби, як Дунаї,
На них жита, як жар, ситі,
А пшениця — як столиця,
В тебе вівси жубровії,
А ячмені золотиї.
Гей, ти, пане господарю,
В тебе в колі, як у раю:
В тебе коні все турецькі,
В тебе зброї все стрілецькі,
В тебе воли, як стодоли,
А корови, як бороги,
В тебе вівці гори вкрили,
В горах зруби без рахуби.
Гей, ти, пане господарю,
В тебе в скринях, як у раю:
В тебе скрині кованиї,
В них червоні небранії,
В тебе шуби соболеві,
Горностаї королеві,
А жупани — як у пана,
А контуші всі в кожусі.
Гей, ти, пане господарю,
Щасти, Боже, із Йорданом,
І з водицев, і з царицев,
З усім домом, з усім добром,
І з твоєю дружиною,
І з твоєю челядкою,
І з синами-соколами,
І з дочками, як чічками.
Господарю, як королю,
Щасти, Боже, з усім двором,
І з челядкою багатою,
І з ролями, і з ланами,
І з сусідами, і з панами,
І з Господом Христом Богом,
На здоров'я, на літ много!
Дай, Боже!

За таке привітання господар обдаровував, бувало щедрівників грішми на церкву. Береза, дякуючи господареві, каже:

«Що ми казали, аби так воно і сталося — і вам, і нам, і сему щасливому двору, і всему миру посполу. Най у вас святиться, веселиться, святая йорданськая водиця, як нині, і в рік, і від року в рік, і на цілий вік. Дай, Боже!»

У деяких місцевостях Поділля та в Гуцульщині в цей день святять «трійцю» — три свічки, зв'язані квітчастою хусткою, намистом і барвистими стрічками. До цього ще додають пучки червоної калини та сухих квітів — безсмертників, або васильків. З «трійцею» йдуть на «Йордан» переважно жінки і дівчата. Під час Богослужіння «трійця» запалюється від свічок, що горять на престолі. Коли вода вже посвячена, то перед тим, як іти додому, «трійцю» гасять, занурюючи свічки в ополонку, де відбувалося свячення води.

Як бачимо, «Йордан» або Водохреща — це чисто християнський звичай, що прийшов до нас на Україну разом із християнством і зайняв одне з найповажніших місць серед традиційних свят нашого народу.

О. Воропай "Звичаї нашого роду".

А опісля...
Наступного після Водохреща дня (20.01) люди справляли "посвятки" - тобто переходили до звичайного трудового ритму, та відзначали свято Івана Хрестителя. Остаточно роздавались тваринам ритуальні продукти з покуті й планувалась робота по господарству. Господині діставали свої починки (полотно, нитки й ін.), які перед Різдвом ховалися подалі від гріха, "щоб лихий ниток не плутав". З посвяток (20.01) вже знімались табу на відвідування корчми чи шинку, які діяли в Свята ("бо вода не посвячена"). Також жінкам вже дозволялося ходити по воду, чого вони не могли робити в свята.

Після Йордану наступали кількатижневі м'ясниці, під час яких ще можна справляти весілля і співати пісень. Після м'ясниць наступає найсуворіший Великий піст. Про нього кажуть так: "Великий піст усім притисне хвіст".

І ще кілька народних прикмет на Водохреща
Якщо все небо буде похмурим, то всякому хлібу родитися добре; якщо ж тільки на сході - добре вродить жито, на півдні - просо, на півночі - гречка.
Якщо цього дня ясна й холодна погода - на посушливе літо, похмура й сніжна - на рясний урожай.
На Богоявлення сніг іде - до урожаю, ясний день - до неврожаю.
Вірили, якщо, йдучи на Йордан, пролетять поперед хоругв горобці, то велика смерть на дітей, граки - на молодь, а гуси - на літніх.
Під час освячення води йде сніг - добре роїтимуться бджоли і колоситимуться хліба.
Якщо вдень випав іній, то у відповідний день треба сіяти пшеницю.
Йде сніг - на врожай гречки: зранку - ранньої, вдень - середньої, а ввечері - пізньої.
Коли на Водохрещі випав повний місяць - бути великій воді.
Якщо в цей день зоряна ніч - вродять горіхи і ягоди.
Йде лапатий сніг - на врожай.
Якщо похмуро - хліба буде вдосталь.
На Водохрещі день теплий - буде хліб темний.
Коли на Водохреща риба табунами ходить - на рої добре.

https://traditions.in.ua/kalendarni-sviata/zymovyi-tsykl/286-19-sichnia-vodokhreshcha?fbclid=IwAR2AHYvZFG5QaHEpvY4ygprNFQDvZkUZJaDgSY3v1G6L34gADfR-yS5L3bY

Христос Хрестився! 💦
Бажаємо очиститися святою водою і залишатися чистими душею, здоровими духом і сильними вірою.
Будьте щасливі. Живіть в мирі!

На Гордія 16 січня - не гордіться, нагодуйте тварин і проженіть усяку нечисть
Віруючі в цей день відзначають іменини пророка Малахії, відомого за Старим завітом. 16 січня також відоме як день пам’яті Святого Гордія. Селяни в цей період намагалися оберігати худобу від пристріту, проводили відповідні обряди очищення, виготовляли амулети, наводили порядок в хліві.

Багато хто вірив, що тільки на Малахію і Гордія, 16 січня, можна вилікуватися від одержимості бісами, епілепсії та інших недуг, які могли бути пов’язані з наведенням вроку. Вважалося, якщо молитися Святому Малахії, то хвороба незабаром відступить.

Крім того, існувало вірування, згідно з яким, якщо в цей день з людини виганяли біса, то він міг вселитися в домашню тварину. Для того, щоб цього не сталося, намагалися 16 січня прибирати в хліві, годували худобу кашею, звареною на молоці, а також короваєм, який спеціально пекли до цього дня.

Для святкової вечері 16 січня господині готували страви з сиру – сирні коржики, сирники, які вважалися запорукою щастя в будинку.

У цей день згадували приказки про гордість, яка здавна вважалася пороком: “Гордим бути – дурним вважатися”, “Сатана гордився – з неба звалився!”

Народні прикмети на 16 січня:

Якщо зайці підходять до селищ, то незабаром вдарять морози

Якою буде погода на Малахія, таким і буде місяць березень – теплим або холодним

Якщо людина народилася в День Малахії, то вміє жити в гармонії з навколишнім світом і природою. В якості оберега таким людям рекомендують носити аметист і гранат

Якщо на деревах 16 січня видно пухнастий іній, то найближчі дні будуть ясними, а дощів не передбачається

Якщо на небі в день 16 січня з’являється велика біла хмара, то незабаром почнуться хуртовини та завірюхи

Якщо зайців багато в полі – прикмета до того, що буде хуртовина і завірюха

16 січня не можна хвалитися чимось і гордитися – щоб Гордій не забрав (люди не наврочили)

На Малахію не можна доїти корову на самоті – щоб не наврочили худобину

Якщо в лісі чути тріск дерев, то незабаром вдарять тріскучі морози

Якщо весь день 16 січня йде сніг, то вночі вдарить сильний мороз

Не можна працювати на Малахію ввечері – можна накликати на себе неприємності

Якщо навколо сонця 16 січня видно кола – буде сніг і мороз

Якщо зірки яскраво сяють – чекай ясну погоду

Якщо в цей день помирає корова, значить, за прикметами, її згубила нечиста сила.Щоб уникнути цього, можна до воріт будинку прив’язати недогарок свічки в якості оберега.

Ніколи не забудемо!Героям Слава!

13 січня – Щедрий вечір, щедра кутя, Меланки:

Ще одне значне різдвяно-новорічне свято, яке годилося відзначити у сімейному колі, і на котре готували другу – щедру кутю. Колись свято Меланки було ще й останнім днем Старого року, проте його святкування перенеслося на 14 днів раніше.

Як уже мовилося, готували другу кутю, яку називали щедрою. На відміну від багатої, її вже можна було заправляти скороминою; на Поліссі, скажімо, до неї додавали смалець. Як і на святвечір, готову кутю також ставили на покуть, дотримуючись попередніх обрядів.
Окрім куті готували цілу низку інших страв, зокрема м’ясних; перевагу надавали птиці. Також обов’язковою стравою на вечері були млинці, як символ сонця.

Звечора і до півночі обходили оселі щедрувальниці. Юнки, зібравшись у гурти з поетичними піснями-щедрівками відвідували сусідів, а дівчата-підлітки щедрували поодинці чи гуртом. Парубки в цей час «водили Меланку», тобто переодягненого в жіноче вбрання жартівника. З цим сюжетом пов’язані саркастичні сценки, що їх розігрували учасники дійств.

На відміну від багатої вечері, щедра була більш радісною та значно веселішою. Сівши за стіл, господар вимовляв промову, насичену щедрими побажаннями та дотепними жартами. Трапезу розпочинали кутею, нею ж і закінчували. Годилося також скуштувати усі страви.
Повечерявши, годилося почастувати також інших домашніх звірів та худобу. Винятком були лише кіт та пес – бо то гріх. Залишки від куті традиційно віддавали курям, щоб гарно неслися.
Близько опівночі, коли стихали щедрівки, молодь, зосібна дівчата, збиралася у гурти та гадали, пророкуючи свою майбутню долю. Ворожили також і старші люди, яких передусім цікавив яким буде цьогорічний урожай.

В ніч від Меланки до Василів, до сходу сонця, годилося обов’язково спалити Дідуха. Це символізувало перехід сонця на літо. Коли Дідух горів, дехто перестрибував через нього – на щастя. Попіл від «Дідуха» розсипали на тому місці, де мали садити огірки, аби добре вродили. У деяких регіонах України Дідуха спалювали значно пізніше, на голодну кутю .

Дехто вірив що цієї ночі мало рости магічне зело – «нечуйвітер». І хоча його могли знайти лише сліпі та відьми, до його пошуків долучалися всі, особливо молодь. Вірили, що знайдена містична рослина приносила своєму власнику неймовірну вдачу та здібність ставати невидимим. На жаль, будь-які деталі пов'язані із цією загадковою рослиною та особливостями її пошуку нині втрачені.

На щедрий вечір спостерігали за погодою:

- Лежить добрий сніг – на врожай гречки;
- Зоряне небо – врожай на гриби та горох;
- Багато інею на деревах – на добрий медонос;
- Сильний мороз, і падає сніжок – на врожай хліба та здоров’я людей. Бачити менше

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО УКРАЇНУ

1. Найперша Конституція в світі була створена українцем Пилипом Орликом. 5 квітня 1710 його обрали гетьманом запорізького війська. У цей же день ним було оголошено «Конституцію прав і свобод війська Запорізького». У США Конституцію прийняли в 1787 р., у Франції та Польщі тільки в 1791 році.

2. Українська мова є однією з найпоширеніших мов в світі (фахівці розрізняють близько 7000 мов ) і за кількістю носіїв займає 26-те місце. Також вона є другою за поширеністю серед мов слов’янського походження після російської (Смоленськ, Курськ, Брянськ – слов'янськї території давніх кривичів. Якби не було старослов`янської – не було б і російської). На території України більше 32 мільйонів осіб можуть вільно спілкуватися українською мовою.

3. Найбільш вживаною літерою в українському алфавіті є літера “п”. Також на цю літеру починається найбільша кількість слів. Тоді ж як найрідше вживаною літерою українського алфавіту є “ф”. В українській мові слова, які починається з цієї літери, в більшості випадків запозичені з інших мов.

4. З точки зору лексики найближчими до української мови є білоруська (84%) і польська (70%) мови.

5. Найчастіше серед іменників вживається слово «рука», серед дієслів — «бути», прикметників — «великий», займенників — «він». Останні місця в таблиці частотності займають слова «мутація», «баклажка», «радист» та ін.

6. Найдовший музичний інструмент у світі – це українська трембіта. Її довжина може досягати чотирьох метрів, а її звуки чутні більш ніж за десять кілометрів.

7. На території України зосереджено 1/4 всіх запасів чорнозему на планеті. Чорноземні ґрунти при правильній обробці дають найбільшу кількість врожаю і дуже цінні. Під час Другої Світової війни німецькі солдати навіть вивозили чорнозем на поїздах.

8. Перший друкований буквар, виданий українським автором, мав назву «Наука до читання й розуміння слов’янського письма». Він вийшов в світ у Вільні (суч. Вільнюс) в 1596 р. стараннями Лаврентія Зизанія. До книжки було додано словник, який містив 1061 слово.

9. Першим букварем, виданим в Україні, був «Буквар» («Азбука»), надрукований у 1574 р. у Львові першодрукарем Іваном Федоровим. Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання і короткої читанки. До нас дійшов лише один примірник, який знайдено в Римі 1927 р. Зберігається в бібліотеці Гарвардського університету (США). Факсимільне видання було здійснено в Києві 1964 та 1974 рр.

10. Найстарішим навчальним закладом Східної Європи вважається Острозька академія (1576 р.). Академія була заснована Князем Василем Костянтиновичем Острозьким. Серед випускників академії - Гетьман Петро Конашевич Сагайдачний.

11. Україна посідає четверте місце у світі за кількістю громадян з вищою освітою. Населення України належить до найбільш освічених, а кількість людей з вищою освітою на душу населення — вища за середньоєвропейський рівень.

12. Найдавніша відома ученим мапа, а також найстародавніше поселення Homo Sapiens знайдені в Україні: у с. Межиріччя Рівненської області. Їм близько 14,5-15 тис. років. Мапу вибито на кістці мамонта.

13. Територією України пролягав один з найбільших історичних транспортних шляхів — «шлях із варяг у греки» — система річкових шляхів і волоків між ними завдовжки 3 тис. км, що пов’язувала північні землі Давньої Русі з південними руськими землями та Балтійське море з Чорним. Протягом усієї давньої історії Україна-Русь виступала мостом між світами Східної Європи і Давнім Сходом, Європою античною, візантійською і латинською.

14. З дванадцяти лавр світу 4 знаходяться в Україні. Три православні та одна греко-католицька. Це Києво-Печерська лавра, Київ (існує з 1051), Почаївська лавра, Почаїв, Тернопільська область (з 1833), Свято-Успенська Святогірська лавра, Святогірсь, Донецька область (має статус лаври з 2004) та Свято-Успенська Унівська лавра студійського уставу (греко-католицька), Унів (з 1898). Інші лаври: в Росії – 2, в Грузії – 1, в Польщі – 1, в Румунії – 1, в Палестині – 1, в Греції – 2.

15. Українці, а саме конструкторське бюро Антонова, розробили літак із найбільшою у світі вантажопідйомністю — Ан-225 «Мрія». Спочатку він проектувався для транспортування космічних кораблів. Наразі «Мрія» виконує комерційні вантажні перевезення.

16. Перший рамковий вулик винайдено в Україні у 1814 р. Петром Прокоповичем. Україна в останні роки впевнено зберігає місце в трійці світових лідерів з виробництва меду. Випереджаючи країни Європи за обсягами виробництва меду в кілька разів, Україна є одночасно першою в світі з виробництва меду на душу населення (1,5 кг).

17. Перша гасова лампа винайдена у Львові працівниками аптеки «Під золотою зіркою» Ігнатієм Лукасевичем та Яном Зехом у 1853 р. Того ж року у львівському шпиталі була проведена перша хірургічна операція при освітленні гасовою лампою. Згодом гасова лампа була представлена на міжнародній виставці в Мюнхені, винахід був відзначений там спеціальною грамотою.

18. Найглибша у світі Станція метро знаходиться у Києві – це «Арсенальна». Вона проходить під землею на глибині 105 м. Станцію біля будівлі парламенту побудували в 1960 р., однією з перших. За деякими даними, у тунелях біля «Арсенальної» є таємні схованки для політичної верхівки.

19. Одна з найвідоміших у світі різдвяних пісень — це «Щедрик», народна пісня, записана українським композитором Миколою Леонтовичем. Світ знає її як Carol of the Bells або Ring Christmas Bells. Зазвичай на Youtube різні виконання «Щедрика» набирають мільйони переглядів.

20. Одна з найбільших пустель Європи знаходиться саме в Україні – Олешківська. Олешківські піски складаються із безмежних барханів (тутешні мешканці називають їх «кучугурами») висотою близько 5 м з негустою рослинністю. Знаходяться ці піски у Цюрупінському районі (стара назва Цюрупінська – Олешки), за 30 км на схід від м. Херсон.

21. Україна входить до сімки передових виробників рослинної олії, каптоплі, цукру та свинини.

22. Географічний центр Європи знаходиться в Україні, біля містечка Рахів, в оточенні мальовничих Карпат.

23. Армії УПА поставили абсолютний рекорд, утримуючись на фактично окупованій території майже двадцять років. Технології та методи українських вояків вивчали навіть кубинські повстанці Фіделя Кастро.

24. Україна має найбільшу в світі кількість фахівців у галузі ІТ в Європі. Більш ніж 100 тисяч українських ІТ- працівників заробляють на життя програмуванням.

25. Найбільку кількість пам'ятників у світі встановлено відомому українському поетові Тарасу Шевченку. Українському Кобзареві встановлено 1384 пам'ятники по різних куточках світу. Це рекордний показник для діяча культури.

І ще трошки цікавого, чого ви могли не знати про Україну та українців:

Під час англо-бурської війни (Південна Африка) в 1899-1902 рр. командир одного з загонів бурів, українець Юрій Будяк, врятував від розстрілу одного молодого англійського журналіста. Згодом останній допоміг Будяку вступити до Оксфордського університету. В 1917 р. Юрій працював в уряді Української Народної Республіки. В 1943 р. Юрій Будяк помер в радянському концтаборі. Англійського журналіста звали Вінстон Черчилль.

Оноре де Бальзак в 1850-му році одружився в Україні. Наречену Евеліну Ганську він повів під вінець у місті Бердичів.

Українські народні пісні спонукали багатьох композиторів до написання світових музичних шедеврів. Наприклад, в основі композиції Summertime — арії, яку написав Джордж Гершвін у 1935 р. для опери «Поргі та Бесс», однієї з найвідоміших пісень у світі — лежить українська колискова «Ой, ходить сон коло вікон». Цю композицію Гершвін почув у Нью-Йорку у виконанні Українського Національного Хору під керівництвом Олександра Кошица. Почув — і написав одне з найгеніальніших і найвідоміших джазових творінь. З моменту написання композиції її виконали безліч виконавців, але найвідомішим лишається Summertime у виконанні Луї Армстронга, Елли Фіцджеральд, а також Чарлі Паркера.

Кобзарі визнавали авторство лише Григорія Сковороди і Тараса Шевченка. Решта усні поетичні тексти цитувалися без вказівки авторства.

Найдавніша згадка про українську мову була в 858 році. Після видання «Енеїди» Івана Котляревського, українська мова була прирівняна до літературної мови. Івана Котляревського і по праву вважають основоположником нової української мови.

В сучасній українській мові, на відміну від російської, збереглися давньослов’янські назви місяців: сiчень (час вирубки лісу), лютий (люті морози), березень (тут існує кілька тлумачень: починає цвісти береза; брали березовий сік ; палили березу на вугілля), квітень (початок цвітіння берези), травень (зеленіє трава), червень (червоніють вишні), липень (початок цвітіння липи), серпень (від слова «серп» , що вказує на час жнив), вересень (цвітіння вересу), жовтень (жовтіють листя), листопад (опадає листя з дерев), грудень (від слова «груда» — мерзла колія на дорозі).

Україна - єдина держава світу, чий герб зображено в Соборі святого Петра і Павла у Ватиканіі на іконі святого Володимира.

Найстарішим деревом в Україні вважається 1300-річний дуб в урочищі Юзефін Рівненської області.

В Україні можна почути як "співають" піски. Серед піщаної коси біля річки Лапінка поблизу Нікополя унаслідок руху вітрового потоку, виникає природне явище, що зветься "співучими пісками".

Український “Південмаш” (Дніпропетровськ) виробляє найбільш екологічно чисті ракети-носії в світі.

У ході русифікації російськими чиновниками було спотворено безліч українських прізвищ. Так, український рід Чехів у ХІХ столітті став чомусь Чеховими. Дід А.П. Чехова ще був Чехом, і сам А.П. Чехов писав, що дід його – українець. Досить кумедно Дейнеки перетворились на Денікіних. Козаки Розуми стали Розумовськими, Чайки стають Чайковськими. Дід Петра Чайковського, великого композитора – Петро Чайка – закінчив Києво-Могилянську Академію і його як медика російський уряд відрядив штаб-лікарем у Вятку. Ймовірно, українська атмосфера в родині Чайковських збереглася набагато краще, ніж у Чехових, бо з 24-річного віку майбутній композитор майже щороку по кілька місяців жив в Україні, де написав понад 30 творів, серед яких – опери “Коваль Вакула” (“Черевички”), “Мазепа”, пісня-романс “Садок вишневий коло хати”, дует “На вгороді коло броду” на слова Т.Шевченка.

На світлині садиба Івана Котляревського у Полтаві.

Завантажите ще

Недавні записи

Карантин
РОЛЬ МАЛЮВАННЯ В ЖИТТІ ДИТИНИ
«Вишивка — це ліки для чутливої душі»
Що таке кохання?
Як допомогти дитині набути асертивності

Користувачі онлайн: 0
Today's Visits: 1
Today's Visitors: 1
Total Visits: 74 638
Total Visitors: 26 731
Усього переглядів сторінки: 12

Карантин

Квітень 15, 2020 admin Події

РОЛЬ МАЛЮВАННЯ В ЖИТТІ ДИТИНИ

Квітень 1, 2020 admin Недільна школа, Новини школи

«Вишивка — це ліки для чутливої душі»

Квітень 1, 2020 admin Недільна школа, Новини школи

Що таке кохання?

Березень 25, 2020 admin Недільна школа, Новини школи

Архів

Квітень 2020
Березень 2020
Вересень 2019
Липень 2019
Червень 2019
Травень 2019
Квітень 2019
Березень 2019
Лютий 2019
Січень 2019
Грудень 2018
Листопад 2018
Жовтень 2018
Вересень 2018
Серпень 2018
Липень 2018
Червень 2018
Травень 2018
Квітень 2018
Березень 2018
Лютий 2018
Січень 2018

Карантин
Квітень 15, 2020
РОЛЬ МАЛЮВАННЯ В ЖИТТІ ДИТИНИ
Квітень 1, 2020
«Вишивка — це ліки для чутливої душі»
Квітень 1, 2020
Що таке кохання?
Березень 25, 2020
Як допомогти дитині набути асертивності
Березень 25, 2020

Вистава для дітей-інвалідів
Січень 12, 2018
Екскурсія на Злагоду
Січень 12, 2018
Збір подарунків для дітей АТО
Січень 13, 2018
Кіноклуб
Січень 13, 2018
Приїзд дітей з Донбасу
Січень 13, 2018

Вистава для дітей-інвалідів
Січень 12, 2018
Екскурсія на Злагоду
Січень 12, 2018
Збір подарунків для дітей АТО
Січень 13, 2018
Кіноклуб
Січень 13, 2018
Приїзд дітей з Донбасу
Січень 13, 2018

Вистава для дітей-інвалідів
Січень 12, 2018
Екскурсія на Злагоду
Січень 12, 2018
Збір подарунків для дітей АТО
Січень 13, 2018
Кіноклуб
Січень 13, 2018
Приїзд дітей з Донбасу
Січень 13, 2018

Українське подвір'я духовно-культурний центр.Осередок духовно-культурного середовища для молоді.Всі права захищени 2018