Фейсбук - Недільна школа

This message is only visible to site admins
Backup cache in use.

PPCA Error: Due to Facebook API changes it is no longer possible to display a feed from a Facebook Page you are not an admin of. The Facebook feed below is not using a valid Access Token for this Facebook page and so has stopped updating.

Музична студія ДКЦ Українс�...

Дуже стара пісня в репертуа...

Ерік 🐾

#англійськадлядітей #центр�...

Мама дуже багато значить дл...

Группа підготовки до школи...

Для чого вашим малюкам потр...

Гарно ?😶

Ура !!!!! Чекаємо всіх на заня...

Наша зірочка Заріна 🐣 Дяку...

Спадок, який створив Тарас �...

Для чого вашим малюкам потр...

🌟Різдво Христове - світле �...

Запрошуємо дітей🥰 долучит...

У Всесвітній День Дитини хо...

Скарбничка маленького українця

Скарбничка маленького укра...

В нашому Центрі дуже затишн...

🤲 Сьогодні така звична для...

Маленький момент імпровізації на вчорашньому занятті❤

Маленький момент імпровіза...

Студія тістопластики «М�...

Сьогодні захоплення солони...

У СВІТІ ТРАДИЦІЙНОЇ УКРАЇН�...

Дякуємо батькам за те що пр�...

Наша Неймовірно талановита...

Ми дуже-дуже сумуємо за наш�...

⚠️‼️👩‍👧‍👦Мами зак�...

Читає Bogdan Burygin💛💙

Ліна Костенко "Крила" &...

Карантин !😣 Але наші діти т...

Сьогодні, 19 березня, свій де...

❤️

Правда вони милі !?

«У наших школах не повин�...

#ПереходьНаУкраїнську #разомзнами #

Сьогодні, в День рідної мов�...

Тепер у нас справжній дітяч...

Дякуємо Олеже і діти !!!

Олег Василенко

«Червоне намисто» Рік...

Казкотерапія сприяє розвит...

Запрошуємо діток від 5 рокі�...

This message is only visible to site admins
Backup cache in use.

21 листопада — День Гідності та Свободи!!!
СЛАВА УКРАЇНІ!!!

Чому діти не чують своїх батьків?

Чому діти не чують своїх батьків Відсутність зорового контакту
Дітям властиво захоплюватися: чим молодша дитина, тим менше обсяг її уваги. Тому дуже часто дитина так захоплена грою, що в прямому сенсі не чує батьків.

РЕКОМЕНДАЦІЇ: Перш ніж підвищити голос, підійдіть, покладіть руку на плече, встановіть зоровий контакт і повторіть своє прохання.

Два в одному
Коли батьки просять про дві і більше дії одночасно (помий руки і сідай за стіл), дитина не може запам'ятати послідовність і щось вислизне з її уваги.

РЕКОМЕНДАЦІЇ: Одне прохання - одна дія.

Багато букв
Приклад: «Маша не стрибай на дивані, я сто разів тобі говорила, ти впадеш, розіб'єш губу як в минулий раз!».
Діти живуть в моменті тут і зараз. У момент ігор на дивані дитина не здатна згадати минулий досвід, зіставити його і зробити висновки.

РЕКОМЕНДАЦІЇ: спокійно сказати конкретне прохання - не стрибати, можеш впасти, і тільки коли дитина заспокоїлася і точно Вас почула, можна нагадати про минулий досвід.

Неочевидні прохання.
Коли батьки не прямо говорять прохання, а задають питання, з якого дитина нібито повинна зробити висновок. Наприклад, «тобі подобається ходити з брудними руками?»

РЕКОМЕНДАЦІЇ: Не варто змушувати дитину вирішувати квест, скажіть прямо Ваше прохання.

Заборони. Команди.
Батьки часто через заборони підказують своїм діткам, як можна зробити. Приклад: «Не лізь на це дерево!» Дитина думає: «Ух ти, тут є дерево, на яке можна залізти».
У дітей, як і у дорослих, психіка влаштована таким чином, що не сприймає частинку НЕ, і завдяки гарній фантазії миттєво уявляє, як вона лізе на дерево.

РЕКОМЕНДАЦІЇ: намагайтеся оформляти прохання без частки НЕ.

Радіо «Свобода»
Коли батьки постійно повторюють свої прохання і заборони в сотий раз, але далі цього справа не йде, дитина не стикається ні з якими наслідками і звикає до постійного фону зі слів з заборонами - перестає звертати на це увагу.

РЕКОМЕНДАЦІЇ: батьки просять свою дитину про щось максимум три рази. Перший раз переконується, що дитина вас почула, другий раз попереджає про покарання за невиконання і втретє прохання супроводжується покаранням. Дитина повинна серйозно ставитися до ваших слів. (Головне - не перегинати з проханнями).

Крик
Часто батьки, щоб добитися уваги і послуху, переходять на крик. І дитина слухається, але, на жаль, під час крику дитина губиться і, коли виконує ваше прохання, робить це неусвідомлено. Цілком ймовірно, що наступного разу також доведеться переходити на крик. І дитина приходить до висновку, що до батьків треба ставитися серйозно, тільки коли вони кричать. І буде дозволяти собі кричати на вас, вважаючи це нормальним.

РЕКОМЕНДАЦІЇ: варто задуматися: чому вас дитина не чує і не сприймає серйозно.

Життя у залізниці
Ті, хто живе у залізниці, не чують поїздів. Психіка адаптується під умови зовнішнього середовища і поріг сприйняття істотно підвищується. Так само і з дітьми ...
Діти ігнорують слова батьків, тому що занадто багато було заборон і вказівок на їхню адресу. Відбувається механізм витіснення.

РЕКОМЕНДАЦІЇ: Заборон повинно стати менше, вони повинні бути дійсно важливими.

Юлия Линник

УКРАЇНСЬКА МОВА в 1934 році на конкурсі краси мов у Парижі була визнана, як найкраща, наймилозвучніша й найбагатша мова світу, і зайняла друге місце після італійської.
В 2012 році занесена до Книги рекордів Гіннеса, і віднині на ПЕРШОМУ місці, встановивши рекорд за тривалістю музичного телемарафону національної пісні.
Лише українські композиції лунали без перерви на рекламу в прямому ефірі 110 годин. Попередній такий рекорд був встановлений Італією в 2010 році у місті Пезаро – 103 години 9 хвилин 26 секунд.
УКРАЇНЦІ – співуча нація, яка створила найбільшу кількість народних пісень у світі. Разом нараховано близько 200 тисяч українських народних пісень. Ні одна нація за всю історію не має такої кількості пісень, як створив український народ самостійно.
В ЮНЕСКО зібрана дивовижна фонотека народних пісень країн усього світу. У фонді України знаходиться 15,5 тисяч пісень. На другому місці перебуває Італія з кількістю 6 тисяч народних пісень.

Ivanna Ososkalo. 22.07.2019
-------------------
Носієм і творцем української мови є Український народ.
На фото Ізидора Косач, 1895 рік, наймолодша сестра Лесі Українки.
(про Ізидору Косач читайте тут: https://www.facebook.com/history.diaspora/posts/1092224034616872?__tn__=R*F )

Дитина — дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька.

ДИТЯЧА ПСИХОЛОГІЯ

ЧИ ВТРУЧАТИСЯ У КОНФЛІКТИ З ДІТЬМИ

Більшість людей сходиться на думці, що конфлікти в нашому житті були, є і будуть. Кожна людина незалежно від своїх особистісних особливостей, професії, посади часом бере участь в конфлікті або її туди втягують, сама провокує його, або виступає в ролі рятувального кола. Конфлікти, звичайно, ускладнюють наше життя, але самі вони часто стають поштовхом до розвитку, примушуючи нас рухатися вперед, переглядати існуючий порядок (або безлад) речей, виводити на новий рівень наші взаємини. Життя без конфліктів зовсім прісне як їжа без солі і перцю.

Причини конфліктів різні. Це може бути і різнорівнева підготовка (він вчитися краще, він – гірше), і різне соціальне становище, гендерний/фізіологичний аспект (хлопчики і дівчатка; я-сильніший, ти – слабше), конфлікт з дорослими, який дитина переносить на дітей, як на більш доступний об'єкт, тощо.

Вміння вийти з конфліктної ситуації передбачає також застосування відповідної стратегії вирішення конфлікту. Який і коли?

Почнемо зі стратегії уникнення. Ви бачите конфлікт, але не хочете вступати в конфронтацію. В результаті сторони продовжують конфліктувати, і кожна намагається домогтися своєї мети. Ця стратегія може бути використана в тому випадку, коли конфлікт примітивний (відійти в сторону).

Друга стратегія - пристосування до конфлікту. Коли одна з конфліктуючих сторін пристосовується до цілей та інтересів іншої, дійсно може встановитися штиль (поступка з боку одного з учасників).

Стратегія змагання. Її принцип - прагну до своєї мети, змагаючись з іншими і використовуючи всі засоби (намагайся зробити краще).

Звичайно, бажано, щоб дитина з початкової школи була навчена ділитися з батьками буквально всім, що з нею відбувається в школі. У сім'ї має бути 'відповідальний за дитячі відвертість. І коли дитина розповідає про щось проблемне, необхідно спрямовувати її до вирішення конфліктної ситуації, обговорювати з нею можливу поведінку, слова, які вона може сказати кривдникові, передбачити реакцію кривдника на ці слова і т. д. Але батькам не можна втручатися в перший же момент конфлікту.

У нас, на жаль, є такі ситуації, коли батьки починають розбиратися один з одним аж до рукоприкладства або кричать на чужих дітей. Не треба! Вчіть свою дитину шукати виходи, підказуйте. Але не лайте дітей за те, що у них знову виникли проблеми, а втручайтеся тільки тоді, коли ситуація виходить з під контролю.

Стиль поведінки, якої повинен дотримуватися дорослий, який спостерігає ситуацію сварки:

Правило 1. Не завжди слід втручатися у сварки між дітьми. Адже як у будь-якій іншій діяльності, можна навчитися вирішувати конфлікти тільки шляхом участі в них. Не заважайте дітям отримувати такий життєво важливий досвід. Проте бувають ситуації, коли невтручання дорослого може призвести до серйозних проблем для фізичного або емоційного благополуччя дітей. Так, якщо один з свариться значно молодший або слабкіший іншого учасника конфлікту і при цьому вони дуже близькі до з'ясування стосунків кулаками, то потрібно зупинити їх і постаратися перевести сварку знову в "мовний" русло. Те ж відноситься до ситуації взаємодії двох хлопців, один з яких традиційно виявляється переможеним у суперечці і змушений весь час поступатися. У цьому випадку, якщо ви не втрутилися протягом спору, то в одного з дітей може розвинутися боязкість і невпевненість у своїх силах і навіть у своїх правах.

Правило 2. Втручаючись у дитячий конфлікт, ніколи не займайте відразу позицію одного з дітей, навіть якщо вам здається очевидним, хто тут правий, а хто винен. Адже для дитини, яка веде себе неправильно, це зовсім не так просто. Тому ваш швидкий суд вона сприйме як несправедливість і упередженість, а значить, не стане продовжувати спілкування, в якому ви виступаєте арбітром. Намагайтеся об'єктивно розібратися в причинах конфлікту та його течії, тим більше що зазвичай дорослі бачать лише частину "айсберга", а ця надводна частина далеко не завжди дозволяє судити про справжні проблеми і вклад дітей в конфлікт.

Правило 3. Розбираючи конкретну ситуацію сварки, не прагнете виступати верховним суддею, визначаючи правих і винуватих і обираючи міру покарання. Краще не робити з особистих конфліктів аналог юридичного розгляду. Спробуйте привчити дітей до думки, що, хто б не почав сварку, відповідальність за подальший розвиток подій несуть завжди двоє. Тому, втручаючись у спілкування дітей, намагайтеся показати їм, як можна знайти спосіб виходу з важкої ситуації, який влаштував би їх обох. Робіть акцент не на "хто винен?", а на "що робити?". Направити в це русло увагу посварених і спраглих помсти хлопців часто допомагає почуття гумору. Якщо ви пожартуйте і покажете ситуацію в кумедному світлі, то відразу помітите, як разом зі сміхом у дітей поступово змінюється їх емоційний стан.

Правило 4. Допомагаючи дітям вийти з конфлікту і звільнитися від накопичиної образи і злості, стежте за тим, щоб вони не переходили на особистості. Говорячи про те, що їх засмутило або обурило, вони повинні описувати саме дії і слова партнера, а не його фізичні або особистісні недоліки. Тобто припустимо, коли дитина скаржиться на те, що інший наступив йому на ногу або грубо відповів, але намагайтеся не допускати виразів типу: "Так він ведмідь клишоногий!" або "Він завжди такий нервовий і грубіян!".

Правило 5. Якщо ви хочете допомогти врегулювати конфлікт між двома своїми власними дітьми, то докладіть зусиль, щоб у дітей не виникло відчуття, що одного з них (хто виявився не винен або чия вина менша) ви любите більше. Не забудьте вголос пояснити своїм дітям, що ви дуже любите їх обох, що б вони не зробили, і тому їх сварки дуже вас засмучують. Навіть коли ви вважаєте за потрібне покарати одного з хлопців, все одно нагадайте йому, що вам це неприємно, ви його дуже любите і сподіваєтеся, що він зрозуміє користь покарання і виправиться. Також подбайте про те, щоб у вашого єдиного сина або дочки не виникало сумнівів у фортеці родинних відносин, якщо вирішуєте.

Джерело: сайт Харківської ЗШ 1 ступеня №171

#конфлікти

Пн
17:30
Украінська мова для дорослих

Вт
16:30 Студія тістопластики «Мукасолька»
17:30 Студія петриківського розпису «Зернятко»

Ср
17:00 Музична студія

Чт
16:30 Студія паперопластики
17:30 Художня студія

Пт
16:30 Підготовка до школи (4-6років )
16:30 Англійська мова для малюків (4-6 років )
17:30 Англійська мова для малюків (4-6років )
17:30 Підготовка до школи (4-6років )

Сб

11:00-12:00 Мистецький хаб старша група (8-16 років )
11:00 -12:00 Музична студія молодша (4-7 років)
12:00-13:00 Музична студія старша (8-16 років )
12:00-13:00 Мистецький хаб молодша (4-7 років)

Нд

11:30 -12:30 Театральна студія молодша група
11:30- 12:30 Традиційна украінська вишивка - старша группа
12:30-14:30 Театральна студія старша група
12:30-13:30 Традиційна украінська вишивка -молодша

Батьки в смартфоні та інших гаджетах: вплив на дітей

Останнім часом ми часто чуємо, що цифрові технології руйнують зв'язки між людьми і сприяють соціальній ізоляції. За злою іронією, соціальні мережі дозволяють нам віртуально спілкуватися з людьми практично цілодобово. Але, якщо ми проводимо у віртуальному світі занадто багато часу, ми потрапляємо в соціальну ізоляцію.

Якщо батьки занадто захоплені електронними пристроями, це може погано позначитися на їх взаєминах з дітьми. Такі діти згодом теж будуть страждати від нестачі соціальних навичок.

Самотність та ізоляція створюють ризик для здоров'я

Почуття самотності виникає внаслідок нереалізованої емоційної потреби. Воно відображає відсутність емоційного зв'язку, а не відсутність інших людей поруч. Саме тому ми можемо відчувати себе самотніми, навіть перебуваючи у натовпі.

Насправді, перебуваючи серед людей, ми можемо відчувати самотність у двох випадках. По-перше, якщо ми знаходимося серед незнайомих людей і не схильні спонтанно спілкуватися з людьми. У такому випадку ми відчуваємо самотність, а не просто хвилювання, тому що шукаємо емоційного зв'язку і не знаходимо його.

По-друге, ми можемо відчувати самотність, якщо знаходимося поруч з сім'єю або друзями, і всі зайняті своїми мобільними телефонами, а не спілкуванням один з одним.

Дійсно, надмірна захопленість електронними гаджетами може призводити до того, що люди, навіть перебуваючи в компанії, відчувають себе самотніми. Найсильніше це проявляється, коли на сімейному святі на честь Дня народження когось із членів сім'ї або з іншого важливого приводу усі дивляться в свої смартфони.

Почуття самотності може бути реакцією на соціальну ізоляцію. Коли ми позбавлені можливості взаємодіяти з іншими людьми, ми відчуваємо себе самотніми. Раніше дитина, відчуваючи самотність, виходила зі своєї кімнати і грала з іншими дітьми у дворі, у крайньому випадку - дражнила брата або сестру або дошкуляла батькам своїми примхами. Ні у кого не було мобільних телефонів, а комп'ютери використовувалися тільки для ігор.

В останні роки користувачі смартфонів не тільки розучилися мислити самостійно, у всьому покладаючись на мобільний Інтернет, а й втратили свої соціальні навички. З кожним роком діти все рідше грають і спонтанно спілкуються з батьками. Це пов'язано з тим, що і ті, і інші все більше часу проводять за своїми смартфонами. Сучасні діти з ранніх років знають, які можливості для спілкування дає мобільний Інтернет. Вони захоплюються новими технологіями і не розуміють небезпек, які вони тягнуть за собою.

Сучасна молодь - покоління самотніх?

Багато з нас відчували самотність у певний момент свого життя, деякі схильні до такого почуття більше, ніж інші. Однак у результаті недавніх досліджень вчені дійшли висновку, що молоді люди частіше відчувають себе самотніми, ніж люди середнього і старшого віку. Вони недостатньо грали і спілкувалися з однолітками в дитинстві, будучи надто захопленими своїми смартфонами. Крім того, їх батьки теж водили їх на прогулянки і на дитячі свята, одночасно гортаючи стрічку в соціальних мережах.

Сьогодні батьки все частіше купують електронні іграшки навіть немовлятам і дошкільнятам. Це свідчить про їхню власну одержимості електронними пристроями. Поки діти розважаються натисканням кнопок, у батьків більше часу залишається на свої смартфони. Дослідники виявили, що ситуації, коли батьки вчать уроки разом з дитиною, і при цьому відволікаються на мобільні телефони (наприклад, відволікаються на дзвінки), негативно впливають на успішність дитини в школі.

Зрозуміло, у сучасному світі повністю ігнорувати електронні пристрої нерозумно. Однак необхідно більше уваги приділяти соціальним потребам кожного - від дітей до людей похилого віку.

Можливо, одна з причин самотності, яку відчуває сучасна молодь, це те, що вони - перше покоління, чиї батьки не приділяли їм належної уваги через електронні пристрої.

До появи електронної пошти та Інтернет-форумів молоді мами спілкувалися одна з одною по телефону. Однак вони швидко розуміли, що поки вони розмовляють, можуть трапитися неприємності: дитина може вкрасти цукерки зі столу, дивитися телевізор, якщо їй це заборонено, влаштувати бійку з братом тощо. Так чи інакше, розмови по телефону не могли бути довгими, тому що співрозмовниці на іншому кінці дроту теж потрібно було відходити від телефону.

Однак Інтернет-технології проникли у життя сучасних батьків так сильно, що відмовитися від них стало складніше. Чати, форуми, інтернет-магазини, соціальні мережі - все це забирає у батьків багато часу. Якщо дитині потрібен батьківський контроль, вона може відчувати себе самотньою, навіть якщо батьки перебувають з нею в одній кімнаті і зайняті своїми смартфонами.

Нестача контакту з батьками - головна причина самотності, яку відчуває сучасна молодь (так зване покоління мілленіалів). Вони не спілкувалися зі своїми батьками стільки, скільки попередні покоління. Тому і в спілкуванні з однолітками вони покладаються на електронні пристрої замість того, щоб навчитися реальному спілкуванню. Батькам варто самим обмежити свій час, який вони проводять за екранами смартфонів, замість того, щоб забороняти смартфони своїм дітям.

Чи варто в усьому звинувачувати інтернет?

Вплив цифрових технологій на взаємодію між людьми - це одна з причин «епідемії самотності». Але не можна звинувачувати в ній тільки смартфони або соціальні мережі. Ми багато часу проводимо, читаючи, коментуючи або публікуючи повідомлення в соціальних мережах. Наше мислення стало більш швидким, але при цьому ми стали забувати про емоційну сторону спілкування.

Сьогодні ми бачимо фотографію в профілі соцмережі і вирішуємо, чи хочемо ми дізнатися про цю людину більше. Ми читаємо інформацію профілю (часто - подану в кращому світлі) і припускаємо, що це за людина в реальному житті. Однак ми забуваємо, що відносини між людьми часто виникають з незбагненних причин, коли ми зустрічаємо когось в найнесподіваніших місцях (на вечірці, у поїзді тощо).

Соціальні мережі можуть познайомити нас з мільйонами нових людей, але тільки спілкування в реальному житті дозволяє знайомствам перерости в дружбу або відносини. Ніякі соціальні мережі цього дати не можуть.
Розвиток дитини

😳 Томаса Едісона вигнали зі школи після перших чотирьох місяців навчання, вчитель сказав, що він розумово відсталий.

🤯 Уолта Діснея звільнили з газети за браком ідей.

😢 Учитель Бетховена вважав його абсолютно бездарним учнем.

😬 Ейнштейн не говорив до чотирьох років. Його вчитель характеризував його, як розумово відсталого.

🤕 Коли Марконі придумав радіо і розповідав своїм друзям, що буде передавати слова на відстані, його відвели до психіатра. Але вже через кілька місяців його радіо врятувало життя багатьом морякам…

До чого всі ці історії?
Вони доводять, що кожна людина зростає по-різному.
❗ Якщо сьогодні Ваша дитина не має видатних успіхів у навчанні, це не означає, що у неї немає таланту❗ Це означає, що його потрібно віднайти та відкрити…

🌱 Вірте у свою дитину!
🌱 Прислухайтеся до її ідей та думок частіше…
🌱 Дайте їй простір творити та бути собою
🌱 Приймайте її з усіма особливостями характеру

Те, що сьогодні видається нам фантастикою, вже завтра може стати реальністю!

Всі розвиваються і зростають по-різному.

🌟 Але діти, в яких вірять батьки, згодом починають вірити в себе. І вони знаходять себе швидше...

День пам’яті жертв фашизму - це День пам’яті десятків мільйонів людей, які загинули в результаті гігантського, нелюдського експерименту.
Це мільйони солдатів, яких фашистські лідери зіштовхнули один з одним, але ще більше - мирних жителів, які гинули під бомбами, від хвороб і від голоду.

З 1962 року було прийнято вважати кожну другу неділю вересня Міжнародним днем пам’яті жертв фашизму.
Цей день був визначений саме у вересні, тому що на цей місяць припадає дві пов’язані з Другою світовою війною дати - день її початку і її повного завершення.
Це стало однією з причин встановлення дня жалоби на вересневу неділю.